ІнфоЛікі Інструкції до ліків Категорії Головна
Уся інформація, яка заходиться на сайті, розміщена виключно для ознайомлення. Не займайтесь самолікуванням! Перед вживанням будь-якого препарату обов’язково порадьтесь із лікарем!
Адміністрація сайту не несе відповідальності за наслідки використання інформації користувачем сайту.

ЦЕЛЕСТОН ®
ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕЛЕСТОН®

(CELESTONЕ®)


Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: betamethasone; 9-фтор-11b,17-дигідрокси-16b-метил-3,20-діоксопрегна-1,4-дієн-21-іл динатрій фосфат;

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина без сторонніх домішок;


Склад: 1 мл розчину містить 5,3 мг бетаметазону натрію фосфату, що відповідає 4 мг бетаметазону;

допоміжні речовини: натрію фосфат двозамінний дигідрат; динатрію едетат; натрію метабісульфіт; фенол; натрію гідроксид для встановлення рН; вода для ін'єкцій.


Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.


Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування.


Kод АТС Н 02А В01.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бетаметазон – синтетичний глюкокортикоїдний препарат для системного застосування. Має виражену протизапальну, протиревматичну та протиалергічну дію при лікуванні захворювань, що відповідають на кортикостероїдну терапію. Модифікує імунні реакції організму. Бетаметазон має високу глюкокортикостероїдну активність і слабку мінералокортикоїдну дію.

Фармакокінетика. Бетаметазон швидко абсорбується з місця ін'єкції. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1 годину. Бетаметазон практично повністю виводиться протягом 1 доби. Біотрансформується в печінці. Період напіввиведення становить 300 хв. та більше. У пацієнтів із захворюваннями печінки кліренс бетаметазону більш повільний. Зв'язування з білками плазми високе. Досліджено, що клінічна ефективність більш залежить від рівня незв'язаної фракції кортикостероїду, ніж від загальної плазмової концентрації. Немає взаємозв'язку між рівнем кортикостероїду в плазмі крові та тривалістю терапевтичного ефекту. Період біологічного напівжиття становить 36–54 год. Легко долає плацентарний, гематоенцефалічний та інші гістогематичні бар'єри, виділяється з грудним молоком. Виводиться нирками.


Показання для застосування. Як супутня терапія для лікування захворювань і синдромів, які потребують швидкого та потужного терапевтичного ефекту.

Ендокринні захворювання: первинна та вторинна недостатність кори надниркових залоз; гостра адреналова недостатність; передопераційна підтримуюча терапія (а також у випадках травм та супутніх захворювань) при відомій адреналовій недостатності чи при підозрі на неї; шок, нечутливий до традиційної терапії, коли підозрюється адренокортикальна недостатність; двостороння адреналектомія; вроджена адреналова гіперплазія; негнійний тиреоїдит та тиреоїдний криз; гіперкальціємія, асоційована з раком.

Ураження м'язів та скелета (для короткочасного призначення): ревматоїдний артрит, остеоартрит, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондиліт, гострий подагричний артрит, гострий та підгострий бурсит, гостра ревматична пропасниця, фіброзит, гострий неспецифічний тендосиновіїт, епікондиліт, міозит та мозолі. Лікування кіст апоневрозів та сухожилків.

Колагенози: під час загострень або як підтримуюча терапія в окремих випадках системного червоного вовчаку, гострого ревматичного кардиту, склеродермії та дерматоміозиту.

Дерматологічні захворювання: пемфігус, герпетиформний бульозний дерматит, тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса–Джонсона), ексфоліативний дерматит, тяжкий псоріаз, дерматомікоз, алергічна екзема (хронічний дерматит), тяжкий себорейний дерматит. Застосування в місцях ураження показане при келоїдах, на обмежених ділянках гіпертрофії, при інфільтрації та запаленні при плоскому лишаї, псоріатичних бляшках, кільцевидній гранульомі та хронічному простому лишаї (нейродерміті); при дискоїдному червоному вовчаку; діабетичному ліпоїдному некрозі та при вогнищевій алопеції.

Алергічні хвороби: контроль за тяжкими алергічними станами, що не купіруються адекватними засобами традиційного лікування, такі як сезонний або цілорічний алергічний риніт, поліпи носа, бронхіальна астма (включаючи астматичний статус), контактний дерматит, атопічний дерматит (нейродерміт), алергічні реакції на ліки та переливання сироватки крові, гострий неінфекційний набряк гортані.

Офтальмологічні захворювання: тяжкі гострі та хронічні алергічні та запальні процеси в очах, такі як алергічний кон'юнктивіт, кератит, алергічні маргінальні виразки рогівки, очний оперізувальний герпес, іриїт та іридоцикліт, хоріоретиніт, дифузний задній увеїт і хоріоїдит, неврити зорового нерва, запалення переднього сегмента, симпатоофтальмія.

Респіраторні захворювання: симптоматичний саркоїдоз, некупірований синдром Лефлера, бериліоз, фульмінантний та дисемінований легеневий туберкульоз (у супроводі специфічної протитуберкульозної терапії), аспіраційна пневмонія.

Гематологічні захворювання: ідіопатична або вторинна тромбоцитопенія у дорослих, аутоімунна гемолітична анемія, еритробластопенія (RВС-анемія), еритроїдна гіпопластична анемія, трансфузійні реакції.

Інші захворювання: набряк головного мозку; при реакціях відторгнення ниркового алотрансплантату; допологова профілактика дистрес-синдрому у недоношених новонароджених; шлунково-кишкові захворювання (неспецифічний виразковий коліт, ентерит); онкологічні хвороби (паліативне лікування лейкемії та лімфом у дорослих і гострої лейкемії у дітей); набряки (з метою збільшити індукцію діурезу або ремісію протеїнурії при нефротичному синдромі без уремії ідіопатичного типу або при системному червоному вовчаку); туберкульозний менінгіт із субарахноїдальною блокадою або її загрозою на фоні специфічної протитуберкульозної терапії; трихінельоз (з неврологічними та міокардіальним ураженнями).


Спосіб застосування та дози. Целестон® для ін'єкцій можна вводити внутрішньовенно, внутрішньом'язово, внутрішньосуглобово, в місця ураження, а також у м'які тканини. Дози та режими дозування різні і повинні бути індивідуальними, залежно від особливостей захворювання, тяжкості і ефективності проведеного лікування. Початкова доза для дорослих становить до 8 мг бетаметазону на добу. В менш тяжких випадках можливе використання в більш нижчих дозах. При необхідності початкові разові дози можуть бути збільшені. Початкову дозу слід коректувати до отримання задовільної клінічної відповіді. Якщо клінічний результат не досягається через певний проміжок часу, слід відмінити Целестон® і переглянути терапію.

Для дітей середня початкова внутрішньом'язова доза бетаметазону становить 20 – 125 мкг/кг маси тіла на добу. Дозування для дітей молодшого і старшого віку слід встановлювати за тими ж принципами, що для дорослих (надаючи перевагу чіткому дотриманню доз, що вказані для віку та маси тіла).

Внутрішньовенно крапельно Целестон® вводять з ізотонічним розчином натрію хлориду або глюкози. Целестон® додають до інфузійного розчину під час введення. Невикористаний розчин слід зберігати у холодильнику та використати протягом доби.

Після досягнення позитивного клінічного ефекту початкову дозу поступово зменшують через певні інтервали до досягнення найменшої дози, що дозволяє підтримувати необхідний клінічний результат.

Виникнення у пацієнта стресових ситуацій (не пов'язаних з його захворюванням) може вимагати збільшення дози Целестону® .

При відміні препарату після довготривалого його використання дозу слід зменшувати поступово.

Набряк головного мозку. Покращання стану хворого відбувається протягом кількох годин після введення 2 – 4 мг бетаметазону. Пацієнтам у стані коми середня разова доза становить 2 – 4 мг 4 рази на добу.

Реакції відторгнення ниркового алотрансплантату. Целестон® вводять внутрішньовенно крапельно, початкова доза бетаметазону становить 60 мг протягом перших 24 годин. Можливі невеликі індивідуальні зміни дози.

Для профілактики трансфузійних ускладнень вводять 1 або 2 мл препарату (4 – 8 мг бетаметазону) внутрішньовенно (безпосередньо перед переливанням крові); ні в якому разі не допускається додавання Целестону® до крові, яку переливають. При повторних переливаннях крові сумарна доза препарату може досягати 4 - разових доз, які вводять протягом 24 годин, якщо необхідно.

М'язово-скелетні ураження, захворювання м'яких тканин:

Місце ураження

Бетаметазон, мг

великі суглоби (кульшовий суглоб)

2,0 - 4,0

дрібні суглоби

0,8 - 2,0

синовіальна сумка

2,0 - 3,0

сухожилкова піхва

0,4 - 1,0

мозоль

0,4 - 1,0

м'які тканини

2,0 - 6,0

ганглій

1,0 - 2,0

Допологова профілактика респіраторного дистрес-синдрому у недоношених новонароджених. При стимуляції пологової діяльності до 32 тижнів вагітності або при неминучості передчасних пологів до 32 тижнів вагітності внаслідок акушерських ускладнень рекомендується протягом 24 – 48 годин, які передують передбачуваному розродженню, вводити внутрішньом'язово по 4 – 6 мг бетаметазону кожні 12 годин (2 – 4 дози). Необхідно, щоб лікування було розпочато принаймні за 24 години (а ще краще за 48 – 72 год.) до розродження, щоб мати достатньо часу для досягнення ефекту кортикостероїду та надійного клінічного результату.

Целестон® для ін'єкцій може застосовуватись і з профілактичною метою, якщо в навколоплідних водах знижено відношення лецитин/сфінгомієлін (або знижена стабільність "пінного" тесту навколоплідних вод). При визначенні дози медикаменту у подібних випадках слід керуватися зазначеними вище рекомендаціями, включаючи і рекомендації, які стосуються термінів введення медикаменту перед пологами.

Субкон'юнктивально вводять, як правило, 0,5 мл препарату (2 мг бетаметазону).


Побічна дія. Побічні явища Целестону® такі ж, як і в усіх відомих глюкокортикоїдів, і також залежать від дози та тривалості терапії. Звичайно ці явища оборотні або мінімізуються шляхом зменшення дози, що має перевагу перед відміною препарату.

Затримка натрію та води в організмі, гіпертензія та гіпокаліємія, застійна серцева недостатність у чутливих пацієнтів.

М'язова слабкість, кортикостероїдна міопатія, зменшення м'язової маси, посилення симптомів міастенії, остеопороз, компресійні переломи хребців, асептичний некроз голівок стегнової та плечової кісток, патологічні переломи довгих кісток, сухожилкова грижа, суглобова нестабільність (через повторні внутрішньосуглобові ін'єкції).

Гикавка, пептична виразка з можливими перфорацією та кровотечею, панкреатит, здуття живота, виразковий езофагіт.

Погіршене загоєння ран, алергічний дерматит, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, атрофія шкіри, петехії та екхімози, еритема обличчя, пітливість, пригнічені реакції на шкірні тести.

Судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком дисків зорових нервів, запаморочення, головний біль.

Порушення менструального циклу, розвиток кушингоїдного стану, пригнічення росту плоду та дітей.

Вторинна адренокортикальна та гіпофізарна недостатність (особливо під час стресу – травми, хірургічного втручання, захворювання). Знижена толерантність до вуглеводів. Маніфестація латентного діабету. Збільшена потреба в інсуліні та пероральних гіпоглікемічних засобах.

При довготривалому використанні можливі субкапсулярна задня катаракта, глаукома, екзофтальм.

Від'ємний азотистий баланс у зв'язку з білковим катаболізмом.

Психоемоційна нестабільність, ейфорія, депресія, психотичні реакції, зміни особистості, дратівливість, безсоння.

Реакції підвищеної чутливості, включаючи анафілаксію.

Крім того зустрічались поодинокі випадки сліпоти, пов'язані з терапією в місця ураження в ділянці голови, порушення пігментації, підшкірна атрофія, стерильні абсцеси, постін'єкційне запалення (після внутрішньосуглобового введення), артропатія по типу Шарко.


Протипоказання. Системні мікози. Підвищена чутливість до бетаметазону або інших глюкокортикоїдів, або до будь-якого компонента препарату.


Передозування. Гостре передозування кортикостероїдів, включаючи бетаметазон, не передбачає розвитку життєво небезпечних станів. За винятком дуже великих доз надмірне застосування кортикостероїдів не призводить до виникнення шкідливих ефектів за умови відсутності таких станів, як діабет, глаукома, активна пептична виразка, та якщо пацієнт не приймає такі препарати, як дигіталіс, кумаринові антикоагулянти та калій-вивідні діуретики.

Лікування. При передозуванні рекомендована симптоматична терапія.


Особливості застосування. Застережні заходи. Потрібно дотримуватись суворої асептичної техніки!

Препарат має в своєму складі натрій бісульфіт, що може спричиняти розвиток алергічних реакцій в осіб з підвищеною чутливістю.

Щодо осіб, які мають в анамнезі алергію на ліки, слід вдатись до застережливих заходів.

Целестон® для ін'єкцій слід обережно призначати внутрішньом'язово хворим, що страждають на ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру.

Ін'єкції потрібно вводити глибоко тільки в великі м'язові маси для уникнення місцевої атрофії тканини.

При введенні в м'які тканини, в місця ураження та внутрішньосуглобово можливе виникнення як місцевих, так і системних ефектів кортикостероїдів.

Потрібно уникати ін'єкцій в інфікований суглоб (для виключення септичного процесу досліджують внутрішньосуглобову рідину).

Кортикостероїди не повинні вводити в нестабільні суглоби, ділянки запалення та міжхребцеві простори, безпосередньо в сухожилки. Повторні ін'єкції у суглоби при остеоартриті можуть збільшувати деструкцію суглоба.

При довготривалому використанні кортикостероїдної терапії перед переходом із парентерального до перорального застосування слід урахувати всі потенційні переваги та ризик.

Можливі зміни режиму дозування згідно з перебігом захворювання (ремісія або загострення), реакції пацієнта на терапію, негативним змінам емоційного та фізичного стану пацієнта (тяжка інфекція, хірургічне втручання, травма). Після закінчення тривалого або інтенсивного курсу лікування глюкокортикостероїдами потрібен постійний контроль за станом пацієнта протягом року.

Кортикостероїди можуть маскувати ознаки інфекцій, крім того знижується резистентність організму та здатність локалізувати інфекцію.

При довготривалому застосуванні можливо виникнення задньої субкапсулярної катаракти (особливо у дітей), глаукоми з імовірним ушкодженням зорового нерва, підвищення ризику розвитку вторинної грибкової або вірусної інфекції очей.

Використання середніх і великих доз кортикостероїдів може спричинити підвищення артеріального тиску, затримку солі та води і підвищення екскреції калію. Ці ефекти менш ймовірні при використанні синтетичних похідних (але не у великих дозах). Однак може бути необхідним дотримання дієти з обмеженням вживання солі та прийому калієвих домішок. Всі кортикостероїди підвищують виведення кальцію.

Пацієнти, які отримують кортикостероїди (переважно високі дози), не повинні вакцинуватися (небезпека розвитку неврологічних ускладнень і зниження імунної відповіді). Але імунізація можлива у пацієнтів, які отримують кортикостероїди як замісну терапію (хвороба Аддисона).

Пацієнти, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів, повинні уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір (особливо важливо для дітей) .

При активному туберкульозі препарат використовують тільки разом із протитуберкульозною терапією. Хворі на латентний туберкульоз, які отримують кортикостероїди, повинні знаходитись під наглядом лікаря і отримувати хіміопрофілактику.

Для виключення виникнення індукованої препаратом вторинної недостатності кори надниркових залоз дозу Целестону® після закінчення терапії потрібно знижувати поступово.

Дія препарату посилюється в осіб із гіпотиреозом і цирозом печінки.

У пацієнтів, які отримують кортикостероїди, при прогнозуванні або виникненні стресової ситуації доза препарату повинна бути підвищена до, під час та після закінчення цього періоду.

З обережністю слід призначати препарат при очному оперізувальному герпесі через можливу перфорацію рогівки.

При кортикостероїдній терапії можливе виникнення психічних порушень, агравація існуючих емоційної нестабільності, психотичних тенденцій.

При неспецифічному виразковому коліті із загрозою перфорації, абсцесі чи іншій гнійній інфекції, дивертикуліті, свіжому кишковому анастомозі, активній чи латентній пептичній виразці, нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі, міастенії гравіс препарат слід застосовувати з обережністю.

У деяких пацієнтів кортикостероїди можуть спричиняти зниження кількості та рухливості сперматозоїдів.

Застосування в педіатричній практиці. При довготривалому лікуванні дітей необхідно спостерігати за їх ростом і розвитком (зважаючи на можливість пригнічення росту та ендогенної продукції кортикостероїдів).

Вагітність i лактація. Безпека використання препарату під час вагітності та годування груддю не встановлена, тому кортикостероїди слід застосовувати тільки в тому випадку, коли користь від їх застосування для матері перевищує можливу шкоду для плоду та немовля.

Питання про доцільність допологової профілактики дистрес-синдрому після 32 тижня вагітності дотепер неясне. Тому лікарям слід оцінювати співвідношення користь/ризик для матері та плоду при застосуванні кортикостероїдів після 32 тижня гестації. Кортикостероїди не призначають для лікування дистрес-синдрому після народження.

Целестон® не можна вводити жінкам, які мають ураження плаценти, а також жінкам із прееклампсією або еклампсією.

Препарат проникає у грудне молоко, тому слід зробити вибір між припиненням прийому препарату або припиненням годування.

Новонароджені, матері яких отримували значні дози кортикостероїдів під час вагітності, повинні бути обстежені для виявлення ознак адренокортикальної недостатності та, дуже рідко, вродженої катаракти.

Жінки, які отримували кортикостероїди під час вагітності, повинні бути під особливим наглядом під час та після пологів у зв'язку з можливістю виникнення адренокортикальної недостатності (внаслідок стресу під час пологів).


Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування фенобарбіталу, рифампіцину, фенітоїну або ефедрину може прискорити метаболізм кортикостероїду, що призведе до послаблення терапевтичного ефекту. Надмірний ефект від застосування кортикостероїду може спостерігатися у хворих, які отримують кортикостероїд та естрогени. Одночасне застосування кортикостероїдів і діуретиків, що виводять іони калію, може викликати гіпокаліємію. Комбіноване застосування кортикостероїдів з серцевими глікозидами може збільшити ймовірність аритмій або посилити токсичність глікозидів. Кортикостероїди можуть посилювати виведення іонів калію, спричинене амфотерицином Б. Одночасне застосування кортикостероїдів з антикоагулянтами непрямої дії може призвести до посилення або послаблення дії антикоагулянта, що, можливо, буде вимагати коригування дози. Сумісна дія нестероїдних протизапальних засобів або алкоголю з глюкокортикостероїдами може призвести до збільшення частоти проявів або тяжкості перебігу виразок шлунково-кишкового тракту. При застосуванні кортикостероїдів може знижуватися концентрація саліцилатів у крові. При введенні кортикостероїдів хворим на цукровий діабет може бути потрібне коригування доз антидіабетичних засобів. Лікування глюкокортикостероїдами може знизити реакцію на соматотропін.


Умови та термін зберігання. Зберігати в захищенному від світла місці при температурі не вище 25ºС. Не заморожувати. Берегти від дітей. Термін придатності – 3 роки. Застосовувати Целестон® після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці, забороняється.




Каталог інструкцій