ІнфоЛікі Інструкції до ліків Категорії Головна
Уся інформація, яка заходиться на сайті, розміщена виключно для ознайомлення. Не займайтесь самолікуванням! Перед вживанням будь-якого препарату обов’язково порадьтесь із лікарем!
Адміністрація сайту не несе відповідальності за наслідки використання інформації користувачем сайту.

ЦЕФУРОКСИМ
ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕФУРОКСИМ

(CEFUROXIME)


Загальна характеристика:

міжнародна назва: cefuroximе;

Основні фізико-хімічні властивості: майже білий або жовтуватий порошок, злегка гігроскопічний;


Склад: 1 флакон містить 250 мг, або 750 мг, або 1,5 г цефуроксиму у вигляді натрієвої солі.


Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.


Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики.


Kод АТС J01DA06.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик, резистентний до більшості бета-лактамаз. Бактерицидно діє відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Препарат високоактивний відносно Staph aureus, Staphylococcus epidermidis, Haemophilus influenzae, Kedsiella spp., Enterobacter spp., Streptococcus pyogenes, Escherichia coli, Streptococcus mitis (Viridans gr.), Clostridum spp., Proteus mirabilis, Proteus rettgeri, Neisseria spp. (включно бета-лактамозопродукуючі штами Neisseria gonorrhoeae) і Brodetella pertussis. До цефуроксиму чутливі деякі штами грамнегативних аеробів Salmonella typhi, Salmonella typhimurium та інші Salmonella spp., Shigella spp. Препарат частково активний відносно штамів Proteus vulgaris, Proteus morganii. Більшість штамів Bacteroides fragilis не чутливі до цефуроксиму.

Не активний відосно Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Serratia.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 15-45 хв після внутрішньом'язового та внутрішньовенного введення. Період напіврозпаду в плазмі крові після внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення становить близько 70 хв. Протягом 24 год цефуроксим виводиться із сечею практично у незміненому стані, більша частина препарату виводиться протягом перших 6 год. Препарат застосовують при менінгітах, оскільки він проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Цефуроксим проходить крізь плаценту і проникає у грудне молоко.


Показання для застосування. Профілактика післяопераційних інфекційних ускладнень, інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів, вуха, носа і горла, нирок і сечових шляхів, шкіри і м'яких тканин, кісток і суглобів, гінекологічні інфекції, гонорея, сепсис, менінгіти, перитоніт.


Спосіб застосування та дози. Вводять внутрішньом'язово і внутрішньовенно (струминно і краплинно). Доза препарату залежить від чутливості мікроорганізмів, тяжкості інфекції, віку, маси тіла і стану функції нирок.

Дорослим при інфекціях середньої тяжкості достатньо призначити по 750 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно кожні 8 годин. За необхідності інтервал між введеннями можна скоротити до 6 год. (загальна добова доза – 3-6 г).

Дітям від 2 місяців до 14 років, залежно від ступеня тяжкості інфекції призначають 30-100 мг на кілограм на добу в 3-4 прийоми. Для лікування більшості інфекцій достатньо дози 60 мг на кілограм 1 раз на добу.

Новонародженим і дітям до 2 місяців залежно від ступеня тяжкості інфекції призначають 30-100 мг на кілограм на добу в 3 прийоми. Новонародженим у зв'язку з низьким кліренсом креатиніну інтервал між введеннями можна збільшити до 12 год.

При гонореї дорослим вводять 1500 мг препарату одноразово внутрішньом'язово, інколи по 750 мг 2 рази на добу.

При менінгіті, спричинений чутливими до препарату мікроорганізмами, дорослим призначають по 3 г внутрішньовенно кожні 8 год; дітям від 2 місяців до 14 років – 200-240 мг на кілограм на добу внутрішньовенно в 3-4 прийоми. Дозу препарату можна знизити до 100 мг на кілограм на добу після 3 днів клінічного покращання.

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну 20 мл за хвилину) рекомендують вводити препарат по 750 мг 2 рази на добу; при кліренсі креатиніну 10 мл за хвилину – по 750 мг 1 раз на добу.

Як профілактичний засіб призначають у дозі 1,5 г внутрішньовенно перед введенням у наркоз при абдомінальних, урологічних та ортопедичних операціях. За необхідності цю дозу можна доповнити надалі двома введеннями Цефуроксиму по 750 мг внутрішньом'язово через 1 год і 16 год. При операціях на серці, легенях, стравоході і судинах вводять 1,5 г препарату внутрішньовенно в момент індукційного наркозу, потім вводять по 750 мг 3 рази на добу протягом наступних 24-48 год. При ортопедичних операціях з повною заміною суглобу Цефуроксим можна змішати в сухому стані з вмістом кожного пакета полімеру метил-метакрилового цементу перед додаванням рідкого полімеру.

Хворим, які знаходяться на програмному гемодіалізі, призначають 750 мг препарату до процедури, а наступні 750 мг - після закінчення процедури гемодіалізу.

Тривалість лікування залежить від тяжкості інфекції і клінічного стану пацієнта. Після усунення симптомів потрібно продовжувати терапію ще протягом 24–48 год.

Правила приготування розчину для парентерального введення.

Для приготування розчину для внутрішньом'язового введення до 250 мг препарату добавляють 1 мл 1 % розчину лідокаїну або до 750 мг – 3 мл 1 % розчину лідокаїну. Обережно струшують до утворення непрозорої суспензії.

Для приготування розчину для внутрішньовенного струминного введення розчиняють 250 мг препарату в 3 мл води для ін'єкцій, 750 мг – в 9 мл і 1,5 г - в 15 мл води для ін'єкцій. Як розчинник можна використовувати ізотонічний розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози. Вводять повільно, протягом 3-5 хв.

Для внутрішньовенних краплинних інфузій (наприклад, до 30 хв) 1,5 г препарату розчиняють у 50 мл розчинника (вода для ін'єкцій, ізотонічний розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози).


Побічна дія. Минущий біль у місці внутрішньом'язового введення, флебіт при внутрішньовенному введенні препарату (щоб запобігти розвитку флебіту, препарат потрібно вводити дуже повільно, протягом 3-5 хв); алергічні реакції (макуло-попульозна екзантема, кропив'янка, гарячка, в поодиноких випадках – анафілаксія, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, інтерстиціальний нефрит); діарея, транзиторне підвищення активності сироваткових трансаміназ і рівня білірубіну у пацієнтів із захворюваннями печінки; еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, зниження рівня гемоглобіну, подовження протромбінового часу, холестаз, порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну, дизурія, вагініт, біль у грудях, головний біль, сонливість, псевдомембранозний коліт, виразки у порожнині рота, нудота, блювання.


Протипоказання. Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків, кровотечі, захворювання шлунково-кишкового тракту в анамнезі, вагітність і період лактації.


Передозування. Симптоми: збудження, судоми.

Лікування: гемодіаліз, перитонеальний діаліз.


Особливості застосування. По можливості до початку лікування потрібно визначити чутливість збудників до препарату; при лікуванні тяжких інфекцій препарат потрібно призначати негайно.

З особливою обережнісю призначати препарат хворим з гіперчутливістю до пеніцилінів і з нирковою недостатністю.

При тривалому застосуванні можливий ріст резистентних мікроорганізмів (гриби, ентерококи).

Під час лікування потрібно регулярно контролювати клітинний склад периферичної крові, функції печінки та нирок.

При засосуванні Цефуроксиму можливий розвиток хибнопозитивної проби Кумбса.

З обережністю слід призначати препарат новонародженим.

Цефуроксим може давати хибнопозитивну пробу на цукор у сечі. При цьому рекомендується визначати рівень глюкози у крові ферментативними методами.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з препаратами, які знижують агрегацію тромбоцитів (нестероїдні протизапальні препарати, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотечі. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відмічається посилення антикоагулянтної дії. При застосуванні з діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії. Пробенацид може знижувати канальцеву секрецію і зменшує нирковий кліренс цефуроксиму. При застосуванні Цефуроксиму з антибіотиками аміноглікозидного ряду підвищується нейротоксичність. Розчин Цефуроксиму несумісний з розчинами аміноглікозидів в одному шприці або крапельниці.


Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25ºС. У разі крайньої необхідності готовий розчин або суспензію зберігають протягом 24 год у холодильнику при температурі від 2 до 8ºС.

Термін придатності – 2 роки.




Каталог інструкцій