ІнфоЛікі Інструкції до ліків Категорії Головна
Уся інформація, яка заходиться на сайті, розміщена виключно для ознайомлення. Не займайтесь самолікуванням! Перед вживанням будь-якого препарату обов’язково порадьтесь із лікарем!
Адміністрація сайту не несе відповідальності за наслідки використання інформації користувачем сайту.

ЦЕФТРИАКСОН
ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Цефтриаксон

(CEFTRIAXONE)


Загальна характеристика:

міжнародна назва: ceftriaxone;

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білий або білий з жовтуватим відтінком;


Склад: 1 флакон містить цефтриаксону натрієвої солі, стерильної, у перерахуванні на безводний цефтриаксон 250 мг, 500 мг, 1000 мг.


Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.


Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини.


Kод АТС J01DD04.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефтриаксон - антибіотик групи цефалоспоринів третього покоління для парентерального введення. Він чинить бактерицидну дію відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій.

Високочутливі до цефтриаксону такі штами: Str. viridans, Str. pneumoniae, S. aureus, S. epidermidis, Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus ducreyi, Yersinia pestis, Borellia burdorferi, Treponema pallidum, Serratia marcescens, Peptostreptococcus spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Morganella morganii, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Providencia spp., крім штамів, що виробляють бета-лактамази. Цефтриаксон стійкий до дії бета-лактамаз. Він також активний щодо штамів, стійких до дії інших цефалоспоринів.

Цефтриаксон ефективний відносно Acinetobacter spp., P. Aeruginosa, Campylobacter jejuni, Bacterioides fragilis, Clostridium difficile, Listeria monocytogenes, Enterococcus faekalis та метицилінстійких стафілококів.

Мікоплазми, мікобактерії стійкі до дії цефалоспоринів.

Фармакокінетика. Цефтриаксон добре всмоктується при внутрішньом'язовому введенні і досягає високих концентрацій у сироватці. Біодоступність препарату становить 100 %.

Цефтриаксон швидко проникає у міжклітинну рідину та характеризується високим об'ємом розподілення у більшості тканин і рідин організму. При менінгіті у дітей, у тому числі і новонароджених, цефтриаксон проникає у спинномозкову рідину при запаленні мозкових оболонок, при цьому його концентрація у спинномозковій рідині становить 17 % від концентрації у плазмі. У дорослих хворих через 2 – 24 год після введення одноразової дози 50 мк/кг маси тіла концентрація цефтриаксону у спинномозковій рідині перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію для найбільш поширених збудників менінгіту.

Через тривалий період напіввиведення (у середньому 8 год, у дітей у перші 8 діб життя, а також у пацієнтів старше 75 років – вдвічі більше) концентрація цефтриаксону через 24 год після введення вища, ніж мінімальна інгібуюча концентрація для більшості мікроорганізмів, що спричиняють різні інфекції.

Приблизно 50 – 60 % введеного цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, решта – через печінку. У новонароджених нирками виводиться близько 70 % препарату.


Показання для застосування.

Цефтриаксон призначають для лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефтриаксону мікроорганізмами, а саме:

Інфекції ЛОР-органів і дихальних шляхів.

Інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів і шлунково-кишкового тракту).

Інфекції черевної порожнини.

Інфекції сечовивідних шляхів.

Інфекції статевих шляхів, включаючи гонорею.

Інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри і ранові інфекції.

Сепсис.

Менінгіт.

Застосовують також для профілактики інфекцій в хірургії.


Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу.

Дорослі і діти старше 12 років: звичайно призначають 1–2 г Цефтриаксону 1 раз на добу (кожні 24 год). При тяжких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.

Новонароджені (до 2 тижнів): 20 – 50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Зважаючи на недорозвиненість ферментної системи, добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози препарату для доношених і недоношених дітей відмінностей немає.

Немовлята і діти молодшого віку (з 3-х тижнів до 12 років): 20 – 80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.

Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих.

Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вищі слід вводити шляхом інфузії протягом принаймні 30 хв.

Літні хворі: призначають звичайні дози для дорослих, не роблячи будь-яких поправок на вік.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Хворим слід продовжувати приймати Цефтриаксон ще протягом як мінімум 48–72 год після того, як температура нормалізується і аналізи покажуть відсутність збудників.

Комбінована терапія

Відносно багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між цефтриаксоном і аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слід мати на увазі при тяжких, загрозливих для життя інфекціях, викликаних Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтриаксону й аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих для них дозах.

Дозування в особливих випадках

Менінгіт

У разі бактеріального менінгіту у немовлят і дітей молодшого віку лікування розпочинають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити.

Гонорея

Для лікування гонореї (викликаної утворюючими і неутворюючими пеніциліназу штамами) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом'язово.

Профілактика інфекцій в хірургії

Для профілактики післяопераційних інфекцій в хірургії рекомендується – залежно від ступеня небезпеки зараження – вводити разову дозу 1 – 2 г Цефтриаксону за 30 – 90 хв до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці рекомендовано одночасне (але окреме) введення Цефтриаксону і одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.

Ниркова і печінкова недостатність

У хворих з порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція печінки залишається нормальною. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г. У хворих з порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція нирок залишається нормальною.

При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі.

Хворим, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід, однак, контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці на предмет можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення.

Приготування розчинів

Свіжоприготовлені розчини зберігають свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6 год при кімнатній температурі (або протягом 24 год при температурі +5Сº). Загальним правилом, однак, повинно бути приготування розчинів безпосередньо перед їх використанням. Залежно від концентрації і тривалості зберігання колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.

Внутрішньом'язова ін'єкція

Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г Цефтриаксону розчиняють в 3.5 мл 1% розчину лідокаїну; ін'єкцію роблять в сідничний м'яз. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю.

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.

Внутрішньовенна ін'єкція

Для внутрішньовенної ін'єкції 1 г Цефтриаксону розчиняють в 10 мл води для ін'єкцій; вводять внутрішньовенно повільно (2 – 4 хв).

Внутрішньовенне вливання

Внутрішньовенне вливання повинно тривати не менше 30 хв. Для приготування розчину для вливання розчиняють 2 г Цефтриаксону в 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: хлористий натрій 0.9%, хлористий натрій 0.45% + глюкоза 2.5%, глюкоза 5%, глюкоза 10%, левульоза 5%, декстран 6% в розчині глюкози, вода для ін'єкцій. Зважаючи на можливу несумісність, розчини, які містять Цефтриаксон, не можна змішувати з розчинами, які містять інші антибіотики, – як при приготуванні, так і при введенні. Не можна також використовувати для приготування розчинів для вливання інфузійні розчини, відмінні від зазначених вище.


Побічна дія.

Шлунково-кишкові розлади (2% всіх випадків) - (діарея, нудота, блювання, стоматит, псевдомембранозний коліт); підвищення рівня трансаміназ крові, білірубіну.

Шкірні реакції (1%) - (екзантема, алергічний дерматит, прурит, висип, шкірний свербіж, кропив'янка).

Гематологічні порушення (2%) - (тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, гранулоцитопенія, гемолітична анемія).

Анафілактичні та анафілактоїдні реакції.

Кандидоз, суперінфекції.

Пропасниця.

Головний біль, запаморочення.

Дуже рідко - псевдомембранозний коліт, кровотечі, порушення функції нирок.

Місцеві реакції (болючі затвердіння, флебіт) можуть виникнути у місці ін'єкції при внутрішньом'язовому введенні без лідокаїну.


Протипоказання. Гіперчутливість до бета-лактатних антибіотиків (пеніциліни, цефалоспорини). Гіпербілірубінемія у новонароджених дітей, вагітність (І триместр), період годування груддю.


Передозування. Клінічними ознаками передозування є нудота, блювання, діарея, сплутаність свідомості та судоми. Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Ефективний гемодіаліз та перитонеальний діаліз.


Особливості застосування. Цефтриаксон слід з обережністю призначати пацієнтам із гіперчутливістю до пеніцилінів через можливу перехресну алергію.

При ультразвуковому дослідженні можливе виявлення затемнень, які не слід розцінювати як жовчнокам'яну хворобу. Це відкладення цефтриаксону у жовчному міхурі, які спостерігаються часто, однак, як правило, вони безсимптомні та зникають спонтанно.

Як і при лікуванні іншими антибіотиками може розвинутися суперінфекція, спричинена стійкими мікроорганізмами; псевдомембранозний коліт розвивається рідко.

Цефтриаксон слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями сечового міхура та шлунково-кишковими захворюваннями, особливо з колітом в анамнезі.

Пацієнтам із порушенням синтезу вітаміну К або низьким його рівнем (наприклад, при захворюваннях печінки та недостатньому харчуванні) може бути необхідним контроль гематологічних і коагуляційних показників під час лікування.

Для пацієнтів, в яких одночасно є порушення функції печінки і нирок, слід проводити контроль концентрації цефтриаксону у плазмі крові.

При тривалому лікуванні необхідно контролювати склад крові.

При довготривалому лікуванні можливий розвиток суперінфекції, що спричиняється нечутливими до цефтриаксону мікроорганізмами.

Застосування в періоди вагітності та годування груддю. Застосування цефтриаксону в період вагітності, особливо в І триместрі, можливе лише за наявності абсолютних показань.

Вивчення фармакокінетики цефтриаксону у ІІІ триместрі вагітності виявило відсутність відхилень, які потребують корекції дози.

При доклінічних випробуваннях у дозах, які перевищують звичайні дози для людини у 20 разів, не виявлено ембріотоксичності, фетотоксичності та тератогенності препарату.

Цефтриаксон проникає через плаценту.

У невеликій кількості цефтриаксон виявляється в грудному молоці (найбільш висока концентрація в молоці становить 3 – 4 %), що в клінічному розумінні не має значення для дитини.

Годування груддю являється відносно протипоказаним для новонародженого з гіпербілірубінемією.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Цефтриаксон не можна змішувати з розчинами інших антимікробних засобів чи інфузійними рідинами, крім тих, що наведені у розділі "Спосіб застосування та дози". Цефтриаксон не можна змішувати з розчинами, що містять кальцій (розчини Хартмана та Рингера).

Цефтриаксон не сумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Встановлена антагоністична взаємодія хлорамфеніколу та цефтриаксону.

Диклофенак стимулює виведення цефтриаксону у жовч та знижує загальний кліренс у сечі.


Умови та термін зберігання. Зберiгати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі 15 - 25ºС.

Приготовлений розчин цефтриаксону залишається стабільним протягом 6 год, за умови зберігання при температурі не вище 25ºС і протягом 24 годин - у холодильнику (2 - 8ºС).

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термiн придатностi – 3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.




Каталог інструкцій