ІнфоЛікі Інструкції до ліків Категорії Головна
Уся інформація, яка заходиться на сайті, розміщена виключно для ознайомлення. Не займайтесь самолікуванням! Перед вживанням будь-якого препарату обов’язково порадьтесь із лікарем!
Адміністрація сайту не несе відповідальності за наслідки використання інформації користувачем сайту.

ТІАМІНУ ХЛОРИД (ВІТАМІН В1)
ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТІАМІНУ ХЛОРИД (ВІТАМІН В1)

(THIAMINUM CHLORIDUM (Vitaminum B1))


Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: thiamine (vit B1); (vitaminum B1); 3-[(4-аміно-2-метил-5-піримідиніл)метил]-5-(2-гідроксиетил)-4-метилтіазолій гідрохлорид;

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або ледь жовтуватий розчин зі слабким характерним запахом;


Склад: 1 мл розчину містить тіаміну гідрохлориду – 50 мг;

допоміжні речовини: унітіол, вода для ін'єкцій.


Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.


Фармакотерапевтична група. Вітаміни. Прості препарати вітаміну В1.


Kод АТС А11DА01.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Тіамін – вітамін, що не синтезується в організмі людини. Після фосфорилювання в тіамінпірофосфат стає активним як коензим і може відповідно впливати на залежні від тіаміну ферменти. Серед безлічі функцій регулювання обміну речовин в організмі основною є підтримка оптимального рівня окиснювання продуктів обміну вуглеводів, забезпечення їхнього повного згорання. Тіамін посилює перетворення вуглеводів у жири, бере участь у жировому, білковому й азотистому обміні, сприяє передачі нервового збудження, впливає на функцію органів травлення, діяльність серцево-судинної, ендокринної і нервової систем. Захищає мембрани клітин від токсичного впливу продуктів перекисного окиснювання. Тіаміну гідрохлорид, вміщуючи четвертинний атом азоту, має гангліоблокуючий і курареподібний ефекти.

Фармакокінетика. У крові концентрація порівняно низька, при цьому у плазмі циркулює переважно вільний тіамін, в еритроцитах і лейкоцитах – його фосфорні ефіри. Фосфорилювання відбувається у печінці. В організмі перетворюється в кокарбоксилазу, яка бере участь у побудові ферментів, що каталізують окиснювальне і неокиснювальне декарбоксилювання α-кетокислот, а також пентозний цикл. Найбільш активним фосфорним ефіром є тіаміндифосфат, який має коензимну активність. Накопичується в основному у печінці, серці, мозку, нирках, селезінці. 1/2 загальної кількості міститься у поперечно-смугастих м'язах та міокарді і приблизно 40 % - у внутрішніх органах.

Виділяється тіамін нирками і кишечником у незміненому вигляді або у вигляді неактивних метаболітів.


Показання до застосування. Гіпо- та авітаміноз В1 (у т.ч. у пацієнтів, що знаходяться на зондовому харчуванні, на гемодіалізі, які страждають на синдром мальабсорбції), знижене надходження вітаміну в організм – порушення всмоктування у кишечнику, голодування, хронічний алкоголізм, інтоксикації, вираженні порушення функції печінки, тиреотоксикоз, підвищена потреба у вітаміні В1 – у період вагітності, лактації, період інтенсивного росту; терапія невритів, поліневритів, радикуліту, невралгій, периферичних паралічів, енцефалопатій, неврастенії, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, атонії кишечнику, дистрофії міокарда, спазмів периферичних судин (ендартериїт), дерматозів неврогенного походження, свербежу шкіри, піодермії, екземи, псоріазу.


Спосіб застосування та дози. Дорослим розчин Тіаміну хлориду (Вітаміну В1) вводять внутрішньом'язово по 25 – 50 мг (0,5 - 1 мл розчину) 1 раз щоденно, дітям старше 8 років - по 12,5 мг (0,25 мл 5% розчину) 1 раз на добу. Курс лікування - 10 – 30 ін'єкцій. Внутрішньом'язові ін'єкції болючі через низьке значення рН розчину.

Дітям віком до 8 років призначають із розрахунку 1 – 2 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 2 тижнів.


Побічна дія. При застосуванні препарату можливі:

- алергічні реакції (шкірний свербіж, шкірний висип, кропив'янка, набряк Квінке, анафілактичний шок). Вказані реакції виникають при схильності до алергії, у жінок в клімактеричному і передклімактеричному періодах, у хворих на алкоголізм;

- посилене потовиділення, тахікардія, іноді - біль у місці введення (через низький рН розчину).

Можливе зниження артеріального тиску, аритмії, порушення скорочення скелетних (у тому числі дихальних) м'язів, пригнічення центральної нервової системи.


Передозування. Призначення великих доз тіаміну супроводжується порушенням обміну нікотинової кислоти, піридоксину, рибофлавіну і аскорбінової кислоти. При передозуванні можуть виникнути ознаки гіпертиреоїдизму: головний біль, збудливість, тремор, збільшення частоти серцевих скорочень, безсоння. Можливе підвищення активності ацетилхоліну, який відіграє важливу роль у патогенезі алергії, дисбаланс ферментних систем печінки і її жирова дистрофія, порушення функції нирок.

Лікування: припинити застосування препарату. Симптоматична терапія.


Протипоказання. Алергічні захворювання, підвищена чутливість до препарату в анамнезі.


Особливості застосування. Розпочинати лікування необхідно з мінімальних доз (1/2 разової, добової) і лише при добрій переносимості дозу збільшують до рекомендованої. Ін'єкції Тіаміну хлориду бажано робити не раніше, ніж через 12 год після ін'єкцій піридоксину. Препарат з обережністю призначають при алергічних захворюваннях, підвищеній збудливості нервової системи, виразковій хворобі дванадцятипалої кишки (гіперацидні форми).

В періоди вагітності та годування груддю застосовують з урахуванням співвідношення ризик/користь.

Для дітей застосовують переважно 2,5% розчин Тіаміну гідрохлориду.

Здатність впливати на керування автотранспортом та роботу зі складними механізмами.

Не впливає на здатність керувати автотранспортом та працювати зі складними механізмами.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночасне парентеральне введення препарату з вітаміном В6 (піридоксином) і вітаміном В12 (ціанокобаламіном), оскільки відповідно перший гальмує перетворення його в фосфорильовану біологічно активну форму, а другий посилює алергізуючий ефект тіаміну. Тривале лікування протисудомними препаратами (фенобарбіталом, фенітоїном, карбамазепіном) може спричинити дефіцит тіаміну.

Не слід змішувати в одному шприці розчин тіаміну хлориду з пеніциліном або стрептоміцином, а також з кислотою нікотиновою. Розчин тіаміну хлориду не слід змішувати з розчинами, що містять сульфіти, оскільки в них він повністю розпадається.

Розчин тіаміну хлориду зменшує фармакологічну активність деполяризуючих міорелаксантів (суксаметонію йодиду та ін.), адреноміметиків (фентоламіну, пропранололу), симпатолітиків (резерпіну), снодійних засобів (зменшується снодійний і гіпотензивний ефекти).

Розчин тіаміну хлориду нестабільний в лужному і нейтральному розчинах; призначення з карбонатами, цитратами, барбітуратами, препаратами міді не рекомендовано.


Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці. Не заморожувати. Термін придатності – 3 роки.




Каталог інструкцій