ІнфоЛікі Інструкції до ліків Категорії Головна
Уся інформація, яка заходиться на сайті, розміщена виключно для ознайомлення. Не займайтесь самолікуванням! Перед вживанням будь-якого препарату обов’язково порадьтесь із лікарем!
Адміністрація сайту не несе відповідальності за наслідки використання інформації користувачем сайту.

СОЛУ-МЕДРОЛ
ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СОЛУ-МЕДРОЛ™

(Solu-Medrol™)


Загальна характеристика:

міжнародна назва: метилпреднізолон;

Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий ліофілізований порошок; розчинник: прозорий безбарвний розчин


Склад: СОЛУ-МЕДРОЛ тм Стерильний порошок 40 мг у двоємнісних флаконах Act-O-Vial У двоємнісному флаконі Act-O-Vial міститься:

І. Порошок: метилпреднізолон (у вигляді метилпреднізолону сукцинату натрію) - 40 мг, лактоза, моногідрат одноосновного фосфату натрію, вторинний кислий фосфат натрію.

ІІ. Розчинник: бензиловий спирт - 9 мг, вода для ін'єкцій.

СОЛУ-МЕДРОЛ тм Стерильний порошок 125 мг у двоємнісних флаконахAct-O-Vial.

У двоємнісному флаконі Act-O-Vial міститься:

І. Порошок: метилпреднізолон (у вигляді метилпреднізолону сукцинату натрію) - 125 мг, моногідрат одноосновного фосфату натрію, вторинний кислий фосфат натрію.

ІІ. Розчинник: бензиловий спирт - 18 мг, вода для ін'єкцій.

СОЛУ-МЕДРОЛ тм Стерильний порошок 500 мг у флаконах.

І. У флаконі з порошком міститься: метилпреднізолон (у вигляді метилпреднізолону сукцинату натрію) - 500 мг, моногідрат одноосновного фосфату натрію, вторинний кислий фосфат натрію.

ІІ. У флаконі з розчинником (7,8 мл) міститься: бензиловий спирт - 70,2 мг, вода для ін'єкцій.

СОЛУ-МЕДРОЛ тм Стерильний порошок 1000 мг у флаконах.

І. У флаконі з порошком міститься: метилпреднізолон (у вигляді метилпреднізолону сукцинату натрію) - 1000 мг, моногідрат одноосновного фосфату натрію, вторинний кислий фосфат натрію.

ІІ. У флаконі з розчинником (15,6 мл) міститься: бензиловий спирт - 140,4 мг, вода для ін'єкцій.


Форма випуску. Порошок для ін'єкцій.


Фармакотерапевтична група. Гормони кори наднирників та їх синтетичні аналоги.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. препарат являє собою ін'єкційну форму метилпреднізолону, синтетичного глюкокортикоїду для внутрішньом'язового і внутрішньовенного застосування. Цей водний розчин високої концентрації призначений, в першу чергу, для лікування патологічних станів, при яких потрібно отримати виражений і швидкий ефект. Метилпреднізолон виявляє сильну протизапальну, імунодепресивну та протиалергічну дію.

Глюкокортикоїди дифундують через клітинну мембрану і утворюють комплекси зі специфічними цитоплазматичними рецепторами. Потім ці комплекси проникають у ядро клітини, зв'язуються з ДНК (хроматином) і стимулюють транскрипцію иРНК і наступний білковий синтез різних ферментів, чим і обумовлена багатогранна дія глюкокортикоїдів при їх системному застосуванні. Глюкокортикоїди не тільки виявляють істотний вплив на запальні та імунні процеси, а також впливають на метаболізм вуглеводів, білків і жирів.

Саме на протизапальній, імунодепресивній та протиалергічній активності глюкокортикоїдів грунтується їх застосування у терапевтичній практиці. Завдяки цим властивостям досягаються такі результати:

зменшення кількості імуноактивних клітин поблизу осередку запалення;

зменшення вазодилатації;

стабілізація лізосомальних мембран;

гальмування вагоцитозу;

зменшення продукції простагландинів і споріднених сполук.

Метилпреднізолон у дозі 4 мг виявляє таку ж глюкокортикоїдну (протизапальну) дію, як і 20 мг гідрокортизону. Метилпреднізолон має лише незначну мінералокортикоїдну активність (200 мг метилпреднізолону еквівалентні 1 мг дезоксикортикостерону).

Максимальна фармакологічна активність глюкокортикоїдів виявляється уже після того, як концентрація їх у крові стає нижча за пікову; цей факт доказує, що більшість ефектів препарату є скоріше результатом зміни активності ферментів, а не результатом прямої дії лікарського засобу.

Фармакокінетика. in vivo метилпреднізолону натрію сукцинату швидко гідролізується під дією холінестераз з утворенням вільного метилпреднізолону. Після внутрішньовенних інфузій у дозі 30 мг/кг, які вводились протягом 20 хвилин, або у дозі 1 г, що вводилась протягом 30 - 60 хвилин, приблизно через 15 хвилин досягається пік концентрації метилпреднізолону у плазмі, рівний приблизно 20 мкг/мл. Приблизно через 25 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 40 мг метилпреднізолону досягається пік його концентрації у плазмі, що дорівнює 42 - 47 мкг/100 мл. При внутрішньом'язовому введенні 40 мг через 120 хвилин досягається рівень метилпреднізолону у плазмі, що дорівнює 34 мкг/100 мл. При внутрішньом'язовому введенні досягається більш низьке пікове значення, ніж при внутрішньовенному введенні. При внутрішньом'язовому введенні препарат присутній у плазмі протягом більш тривалого періоду, за умови, що при обох шляхах введення було введено еквівалентна кількість метилпреднізолону. Клінічне значення цих незначних різниць певно мінімальне, якщо взяти до уваги механізм дії глюкокортикоїдів.

Клінічний ефект звичайно спостерігається через 4 - 6 годин після введення. При лікуванні астми перші позитивні результати виявляються уже через 1 - 2 години. Плазматичний період напівжиття метилпреднізолону натрію сукцинату складає від 2, 3 до 4 годин, і напевне не залежить від шляху введення.

Метилпреднізолон є глюкокортикоїдом з проміжною тривалістю дії. Його біологічний період напівжиття складає 12 - 36 годин. За рахунок внутрішньоклітинної активності глюкокортикоїдів виявляється виражена різниця між плазматичним періодом напівжиття і фармакологічним періодом напівжиття. Фармакологічна активність зберігається навіть тоді, коли вже не визначається рівень препарату у крові. Тривалість протизапальної активності глюкокортикоїдів приблизно рівна тривалості пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової (ГГО) осі. Метаболізм метилпреднізолону, що відбувається у печінці, за якістю ідентичний такому у кортизолу. Основними метаболітами є 20-a-гідроксиметил-преднізолон та 20-b-гідрокси-6-a-метилпреднізон. Метаболіти переважно виводяться з сечею у формі глюкуронідів, сульфатів і незв'язаних сполук. Після внутрішньом'язового введення метилпреднізолону, міченого вуглецем14 С, 75% загальної радіоактивності виводиться з сечею протягом 96 годин, 9% виводиться з калом протягом 5 днів, і 20% виявляється у жовчі.


Показання для застосування.

ЕНДОКРИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Первинна і вторинна недостатність надниркових залоз (препарати вибору - гідрокортизон або кортизон; при необхідності можуть використовуватися синтетичні аналоги у комплексі з мінералокортикоїдами; особливо важливе значення має додавання мінералокортикоїдів у педіатричній практиці);

гостра недостатність надниркових залоз (препарати вибору - гідрокортизон або кортизон; може виникнути необхідність у додаванні мінералокортикоїдів, особливо при застосуванні синтетичних аналогів);

у передопераційному періоді, у випадку тяжкої травми або тяжкого захворювання, у хворих з установленою або підозрюваною недостатністю надниркових залоз.

природжена гіперплазія надниркових залоз;

негнійний тиреоїдит;

гіперкальціємія на фоні онкологічного захворювання;

РЕВМАТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Як додаткова терапія для короткотривалого застосування (при загостренні процесу) при таких захворюваннях:

посттравматичний остеоартрит;

синовіт при остеоартриті;

ревматоїдний артрит, у тому числі ювенільний ревматоїдний артрит (у деяких випадках необхідна підтримуюча терапія низькими дозами);

гострий і підгострий бурсит;

епікондиліт;

гострий неспецифічний тендосиновіт;

гострий подагричний артрит;

псоріатичний артрит;

анкілозуючий спондиліт.

КОЛАГЕНОЗИ (імунокомплексні захворювання)

При загостренні або як підтримуюча терапія у певних випадках при таких захворюваннях:

системному червоному вовчаку (і вовчаковий нефрит);

гострому ревматичному кардиті;

системному дерматоміозиті (поліміозит);

вузликовий періартеріїт;

синдром Гудпасчера.

ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ

Пухирчатка;

тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона);

ексфоліативний дерматит;

бульозний герпетиформний дерматит;

тяжкий себорейний дерматит;

тяжкий псоріаз;

грибоподібний мікоз;

АЛЕРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Контроль тяжких або інвалідизуючих алергічних станів, при яких виявляється неефективна звичайна терапія:

бронхіальна астма;

контактний дерматит;

атопічний дерматит;

сироваткова хвороба;

сезонний або стійкий алергічний риніт;

реакція гіперчутливості на лікарські засоби;

трансфузійні реакції типу кропив'янки;

гострий неінфекційний набряк гортані (препаратом вибору є адреналін);

ЗАХВОРЮВАННЯ ОЧЕЙ

Тяжкі гострі та хронічні алергічні і запальні процеси з ураженням очей:

ураження очей, викликане Нerpes zoster

ірит, іридоцикліт;

хоріоретиніт;

дифузійний задній увеїт та хоріоїдит;

неврит зорового нерва;

симпатична офтальмія;

запалення переднього сегменту;

алергічний кон'юнктивіт;

алергічна крайова виразка рогівки;

кератит;

ЗАХВОРЮВАННЯ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ

Для терапії у критичні періоди при таких захворюваннях:

виразковому коліті (системна терапія);

регіонарному ентериті (системна терапія);

ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Симптоматичний саркоїдоз;

бериліоз;

осередковий або дисемінований туберкульоз легенів, застосовується разом з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією;

синдром Леффлера, якщо неефективні інші види терапії.

аспіраційний пневмоніт.

СОЛУ-МЕДРОЛ виявляє позитивний вплив при його призначенні як додаткової терапії при лікуванні хворих на СНІД з середньотяжкою і тяжкою пневмонією, викликаною Pneumocystis carinii, якщо починати введення препарату протягом перших 72 годин після початку специфічного лікування проти Pneumocystis. У зв'язку зі збільшенням частоти реактивації туберкульозу у хворих на СНІД, слід розглянути доцільність проведення специфічної протитуберкульозної терапії, якщо цим хворим із групи високого ризику проводиться терапія кортикостероїдами. Ця категорія хворих повинна знаходитися під контролем також у зв'язку з тим, що у них підвищується ризик загострення інших латентних інфекцій.

ЗАХВОРЮВАННЯ КРОВІ

набута (аутоімунна) гемолітична анемія;

ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих (тільки внутрішньовенне введення; внутрішньом"язове введення протипоказане);

вторинна тромбоцитопенія у дорослих;

еритробластопенія (еритроцитарна анемія);

природжена (еритроїдна) гіпопластична анемія;

ОНКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Як паліативна терапія при таких захворюваннях:

лейкози і лімфоми у дорослих;

гострі лейкози у дітей;

онкологічні захворювання у термінальній стадії: для поліпшення якості життя хворих з онкологічними захворюваннями у термінальній стадії.

СТАНИ, ЩО СУПРОВОДЖУЮТЬСЯ НАБРЯКОМ

для стимуляції діурезу і досягнення ремісії протеїнурії у хворих з нефротичним синдромом без уремії ідіопатичного типу, або викликаного системним червоним вовчаком.

ЗАХВОРЮВАННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

набряк головного мозку, обумовлений пухлиною - первинною або метастатичною, і/або пов'язаний з хірургічною або променевою терапією, або обумовлений травмою голови;

загострення розсіяного склерозу;

гострі травматичні ушкодження спинного мозку. Лікування слід розпочинати у перші 8 годин після травми, що трапилася.

ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Шок, що є наслідком недостатності надниркових залоз, або шок, який не піддається терапії звичайними методами, коли можлива наявність недостатності надниркових залоз (звичайно препаратом вибору є гідрокортизон). У випадках, коли небажана мінералокортикоїдна дія, слід віддати перевагу метилпреднізолону).

Хоча не проводилися достовірні контрольовані дослідження (тобто дослідження подвійним "сліпим" методом з плацебо), результати експериментів на тваринах показують, що СОЛУ-МЕДРОЛ може бути ефективним при лікуванні геморагічного, травматичного і хірургічного шоку, якщо неефективна стандартна терапія (наприклад, відшкодування втрати рідини і т. ін.).

ЗАХВОРЮВАННЯ ІНШИХ ОРГАНІВ І СИСТЕМ

Туберкульозний менінгіт з субарахноїдальним блоком або при загрозі блоку: препарат застосовується одночасно з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією;

трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда.

трансплантація органів

запобігання нудоті і блювоті, викликаним хіміотерапією з приводу онкологічних захворювань.


Спосіб застосування та дози.

ЯК ДОДАТКОВА ТЕРАПІЯ ПРИ СТАНАХ, ЩО ЗАГРОЖУЮТЬ ЖИТТЮ

СОЛУ-МЕДРОЛ рекомендується вводити у дозі 30 мг метилпреднізолону натрію сукцинату на кг маси тіла, внутрішньовенно протягом не менше 30 хвилин. Введення цієї дози можна повторяти кожні 4 - 6 годин протягом 48 годин.

ПУЛЬС-ТЕРАПІЯ при лікуванні захворювань, при яких ефективна кортикостероїдна терапія, при загостреннях захворювання і/або при неефективності стандартної терапії (наприклад, вовчаковий нефрит, ревматоїдний артрит, і т. ін.).

Рекомендуються такі схеми терапії:

Ревматоїдний артрит:

1 г/добу в/в протягом 1,2,3 або 4 днів або

1 г/місяць протягом 6 місяців в/в

Системний червоний вовчак

1 г/добу в/в протягом 3 днів

Розсіяний склероз

1 г/добу в/в протягом 3 днів або 1 г/добу в/в протягом 5 днів

Набрякові стани (гломерулонефрит, вовчаковий нефрит)

30 мг/кг в/в через день протягом 4 днів або

1 г/добу в/в протягом 3, 5 або 7 днів

Вищезгадані дози слід вводити протягом не менше 30 хвилин і введення можна повторити, якщо протягом тижня після проведення лікування не було досягнуто покращання, або якщо цього потребує стан хворого.

ОНКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ У ТЕРМІНАЛЬНІЙ СТАДІЇ - ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

Проспективні контрольовані дослідження показали, що СОЛУ-МЕДРОЛ стерильний порошок 125 мг, який вводився внутрішньовенно щоденно протягом 8 тижнів, достовірно поліпшу якість життя хворих з онкологічними захворюваннями у термінальній стадії.

ПРОФІЛАКТИКА НУДОТИ І БЛЮВОТИ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ХІМІОТЕРАПІЄЮ З ПРИВОДУ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Рекомендовані схеми:

При хіміотерапії, що характеризується незначною або середньо вираженою блювотною дією, рекомендується вводити: СОЛУ-МЕДРОЛ 250 мг внутрішньовенно протягом не менше 5 хвилин за одну годину до введення хіміотерапевтичного препарату на початку хіміотерапії, а також після її закінчення. Для посилення ефекту з першою дозою препарату СОЛУ-МЕДРОЛ можна вводити препарати хлорфенотіазину.

При хіміотерапії, яка характеризується вираженою блювотною дією, рекомендується вводити СОЛУ-МЕДРОЛ 250 мг внутрішньовенно протягом не менше 5 хвилин у поєднанні з відповідними дозами метоклопраміду або бутирофенону за одну годину до введення хіміотерапевтичного препарату, потім по 250 мг внутрішньовенно на початку хіміотерапії і після її закінчення.

ГОСТРІ ТРАВМАТИЧНІ УРАЖЕННЯ СПИННОГО МОЗКУ

При лікуванні гострих травматичних ушкоджень спинного мозку рекомендується внутрішньовенне болюсне введення протягом 15 хвилин 30 мг метилпреднізолону на кг маси тіла, потім зробити перерву на 45 хвилин а потім проводити безперервну інфузію у дозі 5,4 мг/кг за годину протягом 23 годин. Препарат слід вводити за допомогою інфузійного насоса в ізольовану вену. Лікування необхідно розпочинати у перші 8 годин після ушкодження.

ПНЕВМОНІЯ, ВИКЛИКАНА PNEUMOCYSTIS CARINII, У ХВОРИХ НА СНІД

Можуть бути застосовані різноманітні схеми лікування. Відповідно до однієї із схем, рекомендується вводити 40 мг СОЛУ-МЕДРОЛУ кожні 6 - 12 годин з поступовим зниженням дози протягом максимально 21 дня або до закінчення протимікробної терапії. Лікування слід розпочинати протягом перших 72 годин після початку специфічної терапії інфекції, викликаної Pneumocystis.

ПРИ ІНШИХ ПОКАЗАННЯХ початкова доза може бути від 10 до 500 мг, залежно від характеру захворювання. Для короткого курсу при тяжких гострих станах можуть потребуватися більш високі дози. Початкову дозу, що не перевищує 250 мг, слід вводити внутрішньовенно протягом не менше 5 хвилин, а якщо доза перевищує 250 мг, то тривалість введення повинна бути не менше 30 хвилин. Наступні дози можуть бути введені внутрішньовенно або внутрішньом'язово, при цьому тривалість інтервалів між введеннями буде залежати від реакції хворого на терапію і від його клінічного стану. Кортикостероїдна терапія є лише додатковим методом, але не заміняє звичайну терапію.

При лікуванні немовлят і дітей слід вводити нижчі дози, однак при виборі дози в першу чергу враховуються тяжкість стану і реакція хворого на терапію, а не вік і маса тіла. Доза, що вводиться, не повинна бути меншою за 0,5 мг/кг/добу.

СОЛУ-МЕДРОЛ може бути введений у вигляді внутрішньовенної або внутрішньом'язової інфузії, але при невідкладних станах починати лікування необхідно переважно з внутрішньовенної ін'єкції. Для внутрішньовенного (або внутрішньом'язового) введення слід приготувати розчин, як буде вказано нижче.

ІНСТРУКЦІЇ ПО ЗАСТОСУВАННЮ

Препарати для парентерального введення слід перевіряти візуально на предмет зміни кольору або появи частинок у всіх випадках, коли розчин і посудина дозволяють це зробити.

а) Act-O-Vial - двоємнісний флакон

1. Натисніть на пластиковий активатор, щоб розчинник перелився у нижню ємність.

2. Обережно похитуйте флакон до тих пір, поки порошок не розчиниться.

3. Видаліть пластиковий диск, що прикриває центр пробки.

4. Обробіть поверхню пробки відповідним антисептиком.

5. Проколіть голкою центр пробки так, щоб було видно кінчик голки. Переверніть флакон і відберіть шприцом необхідну кількість розчину.

б) Флакон

Дотримуючись асептики ввести розчинник у флакон зі стерильним порошком. Використовуйте лише спеціальний розчинник.

в) Приготування розчину для внутрішньовенної інфузії

Щоб приготувати розчини для внутрішньовенної інфузії, спочатку слід приготувати розчин СОЛУ-МЕДРОЛу, як указано вище. Терапію можна почати з введення препарату СОЛУ-МЕДРОЛ внутрішньовенно протягом не менше 5 хвилин (при дозах до 250 мг включно) або протягом не менше 30 хвилин (при дозах, що перевищують 250 мг). Наступні дози вводяться таким же чином. При бажанні препарат може бути введений у вигляді розведених розчинів шляхом змішування початкового розчину препарату з 5% водним розчином декстрози, з фізіологічним розчином, з 5% розчином декстрози у 0,45% або 0,9% розчині хлориду натрію. Отримані розчини залишаються фізично і хімічно стабільними протягом 48 годин.


Побічна дія. Примітка: перелічені нижче побічні ефекти типові для всіх кортикостероїдів при системному введенні. Той факт, що вони включені до даного списку, зовсім не обов'язково вказує на те, що ці ефекти характерні саме для даного препарату.

ПОРУШЕННЯ ВОДНОГО І ЕЛЕКТРОЛІТНОГО БАЛАНСУ

Затримка натрію, застійна серцева недостатність у чутливих хворих, артеріальна гіпертензія, затримка рідини, втрата калію та гіпокаліємічний алкалоз.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ З БОКУ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ

Стероїдна міопатія, м'язова слабкість, остеопороз, патологічні переломи, компресійні переломи хребта, асептичний некроз і розриви сухожиль, особливо ахіллового сухожилля.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ З БОКУ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ

Пептичні виразки з можливою перфорацією і кровотечею, шлункова кровотеча, панкреатит, езофагіт, перфорація кишки.

Після кортикостероїдної терапії можливе підвищення рівня аланін-амінотрансферази, аспартат-амінотрансферази та лужної фосфатази. Однак, ці зміни звичайно бувають незначними, не пов'язаними з будь-якими клінічними синдромами і після відміни препарату ці показники повертаються до норми.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ З БОКУ ШКІРИ

Погіршується загоювання ран, можливі петехії і екхімози, шкіра стає тонкою і чутливою.

МЕТАБОЛІЧНІ ПОРУШЕННЯ

Негативний азотистий баланс, обумовлений катаболізмом білків.

НЕВРОЛОГІЧНІ ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ

Підвищення внутрішньочерепного тиску, псевдопухлина головного мозку, психічні розлади і судоми.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ З БОКУ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ

Порушення менструального циклу, розвиток кушингоїдного синдрому, пригнічення функції гіпоталамо-надниркової осі, зниження толерантності до глюкози, клінічний прояв латентного цукрового діабету, підвищення потреби в інсуліні або в пероральних цукрознижувальних препаратах у хворих на цукровий діабет, гальмування процесів росту у дітей.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ З БОКУ ОЧЕЙ

Задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску і екзофтальм.

ПОРУШЕННЯ З БОКУ ІМУННОЇ СИСТЕМИ

Стирається клінічна картина інфекцій, активізуються латентні інфекції, можливе виникнення захворювань, викликаних умовно-патогенними збудниками, можливі реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, а також пригнічення реакцій при проведенні шкірних проб.

Крім того, при проведенні парентеральної кортикостероїдної терапії можуть виникати ще й такі побічні ефекти:

алергічні реакції анафілактоїдного типу з або без циркуляторного колапсу, зупинка серця, бронхоспазм, порушення ритму серця, артеріальна гіпотензія або гіпертензія.


Протипоказання.

Системні грибкові інфекції

Гіперчутливість до речовин, що входять до складу препарату, в анамнезі.


Передозування.

Клінічного синдрому гострого передозуванян препарату СОЛУ-МЕДРОЛ не існує. Метилпреднізолон може бути виведений шляхом діалізу.


Особливості застосування.

у ході недавно проведених досліджень не була підтверджена ефективність препарату СОЛУ-МЕДРОЛ при септичному шоку, і навіть встановлено, що може відмічатися підвищена летальність у хворих із групи високого ризику (наприклад, при збільшенні рівня креатиніну більше, ніж до 2,0 мг %, або при вторинних інфекціях).

Хворим, які можуть зазнати впливу стресу на фоні кортикостероїдної терапії, показане збільшення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час і після стресової ситуації.

На фоні кортикостероїдної терапії деякі інфекції можуть перебігати у стертій формі, крім того, можуть проявлятися нові інфекції. При застосуванні кортикостероїдів можливе зниження стійкості до інфекцій, а також порушується здатність організму до локалізації інфекційного процесу. Розвиток інфекцій, що викликаються різними патогенними організмами, такими як віруси, бактерії, гриби, найпростіші або гельмінти, які локалізуються у різних системах організму людини, може бути пов'язаний із застосуванням кортикостероїдів як монотерапії, так і в поєднанні з іншими лікарськими засобами -

імунодепресантами, які впливають на клітинний імунітет, гуморальний імунітет або на функцію нейтрофілів. Ці інфекції можуть мати не тяжкий перебіг, однак у ряді випадків можливий тяжкий перебіг і навіть летальний кінець. Причому, чим більш високі дози кортикостероїдів застосовуються, тим вища імовірність розвитку інфекційних ускладнень.

Хворим, які отримують лікування кортикостероїдами в дозах, які виявляють імунодепресивну дію, протипоказане введення живих або живих ослаблених вакцин. Однак хворим, які отримують лікування кортикостероїдами в дозах, що виявляють імунодепресивну дію, можуть вводитися вбиті або інактивовані вакцини; разом з тим, відповідь на введення таких вакцин може бути знижена. Хворим, які отримують лікування кортикостероїдами в дозах, що не виявляють імунодепресивної дії, за відповідними показаннями може проводитися імунізація.

Використання препарату СОЛУ-МЕДРОЛ при активному туберкульозі обмежується лише випадками осередкового і дисемінованого туберкульозу, коли кортикостероїди застосовуються для лікування захворювання у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією. Якщо кортикостероїди показані хворим з латентним туберкульозом або у період віражу туберкулінових проб, то необхідний пильний контроль за хворими, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої кортикостерїдної терапії такі хворі повинні одержати хіміопрофілактику.

оскільки зрідка у хворих, які отримують парентеральну кортикостероїдну терапію, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій (наприклад, бронхоспазм), перед введенням кортикостероїдів слід вживати відповідних профілактичних заходів, особливо, якщо в цього хворого в анамнезі відмічалися алергічні реакції на будь-які лікарські препарати.

Є повідомлення про порушення ритму серця і/або розвиток циркуляторного колапсу і/або про зупинку серця після швидкого внутрішньовенного введення високих доз метилпреднізолону натрію сукцинату (більше 0,5 г, введених протягом менше 10 хвилин). Під час і після швидкого внутрішньовенного введення високих доз метилпреднізолону натрію сукцинату також відмічались випадки брадикардії, однак вони не обов'язково залежали від швидкості або тривалості інфузії.

Препарат містить бензиловий спирт. Встановлено, що бензиловий спирт може викликати "синдром ядухи" з летальним кінцем у недоношених новонароджених.

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю у хворих з ураженням очей, викликаних вірусом простого герпесу, оскільки це може призвести до перфорації рогівки.

На фоні терапії кортикостероїдами можливий розвиток різних психічних розладів: від ейфорії, безсоння, коливань настрою, порушень особистості і тяжкої депресії до гострих психотичних проявів. Крім того, емоційна нестабільність або схильність до психотичних реакцій, які вже мають місце, на фоні терапії кортикостероїдами можуть посилюватися.

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті, якщо існує загроза перфорації, абсцесу або іншої гнійної інфекції, а також при дивертикуліті, наявності свіжих кишкових анастомозів, активній або латентній пептичній виразці, нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі або при тяжкій псевдопаралітичній міастенії.

Оскільки ускладнення при терапії глюкокортикоїдами залежать від величини дози і від тривалості лікування, то в кожному конкретному випадку слід оцінювати співвідношення між можливим ризиком і користю, як відносно дози і тривалості лікування, так і відносно режиму введення - щоденно або переривчастим курсом.

При одночасному застосуванні метилпреднізолону і циклоспорину були відмічені випадки виникнення судом. Оскільки одночасне введення цих препаратів викликає взаємне гальмування метаболізму, імовірно, що судоми й інші побічні ефекти, пов'язані із застосуванням кожного з цих препаратів як монотерапії, при їх сумісному застосуванні можуть виникати частіше.

Описана гостра міопатія при застосуванні високих доз кортикостероїдів, найчастіше виникає у хворих з порушеною нервово-м'язовою передачею (наприклад, при тяжкій псевдопаралітичній міастенії), або у хворих, які одночасно отримують лікування препаратами-блокаторами нервово-м'язової передачі (наприклад, панкуроніум). Така гостра міопатія носить генералізований характер, може уражати м'язи ока і дихальної системи, призводить до розвитку тетрапарезу. Можливе підвищення рівня креатинкінази. При цьому покращання або видужання після відміни кортикостероїдів може відбутися лише через багато тижнів або навіть через декілька років.

Немає вказівок на те, що кортикостероїди виявляють канцерогенну або мутагенну дію, або порушують фертильність.

Повідомляється, що у хворих, які отримували терапію кортикостероїдами, відмічалася саркома Капоші. Однак, при відміні кортикостероїдів може настати клінічна ремісія.


Вагітність і лактація

Результати ряду досліджень на тваринах показують, що введення високих доз кортикостероїдів самкам може викликати виникнення каліцтва у плода. Перш ніж призначати препарати цієї групи вагітним жінкам, матерям-годувальницям, а також жінкам, у яких вагітність може настати в ході лікування, слід уважно оцінити можливу користь від застосування препарату і потенційний ризик для матері і ембріона або плода. Оскільки ми не маємо достатніх даних про безпеку кортикостероїдів для вагітних жінок, ці препарати можуть застосовуватися при вагітності лише при безсумнівній необхідності.

Кортикостероїди проникають через плацентарний бар'єр. Немовлята, народжені матерями, які отримували достатньо високі дози кортикостероїдів під час вагітності, повинні знаходитися під пильним контролем для своєчасного виявлення ознак недостатності надниркових залоз. Достовірного впливу кортикостероїдів на процес пологів не виявлено. Кортикостероїди виділяються у материнське молоко.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Метилпреднізолон знаходить широке застосування у клінічній практиці, тому його часто доводиться призначати одночасно з лікарськими засобами інших груп. Установлено, що метилпреднізолон взаємодіє з такими препаратами як олеандоміцин, еритроміцин, кетоконазол. Така взаємодія може призвести до посилення терапевтичних ефектфів метилпреднізолону так і до посилення його побічних ефектів. При взаємодії з рифампіцином може спостерігатись зниження терапевтичної ефективності останнього, що потребує відповідної корекції дози рифампіцину. При одночасному призначенні з інгібіторами холінестерази (неостигмін, піридостигмін) може спостерігатись посилення міастенії. Взаємодія із антикоагулянтами для перорального введення і гепарином може призводити як до посилення так і до послаблення згортування крові, що потребує моніторингу згортування крові та відповідної корекції дози антикоагулянтів. Антиконвульсанти (фенобарбітон, фенитоін) знижують ефективнисть метилпреднізолону, що може потребувати корекції його дози. Одночасне застосування із протидіабетичними засобами, такими як інсулін, глібенкламід, може призводити до зниження контролю за рівнем глюкози крові. Слід ретельно стежити за рівнем глюкози та відповідно корегувати дозу антидіабетичних препаратів. всі антигіпертензивні препрати знижують свою активність щодо контролю артеріального тиску при одночасному призначенні метилпреднізолоную. Метилпреднізолон потенціює дію дигоксину та інших серцеві глікозидів та підсилює токсичність всіх діуретики, що викликають втрату калію, що потребує моніторингу вмісу калію в сироватці крові та відповідної корекції його рівню в разі необхідності. Метилпреднізолон підсилює токсичність живих вакцин (поліомієлітна, БЦЖ, паротитна , корова, проти краснухи, проти вітряної віспи). На фоні терапії метилпреднізолоном може виникнути дисемінована вірусна інфекція у відповідь на застосування живих вакцин. Метилпреднізолон послаблює імунну відповідь на вбиті вірулентні вакцини. Одночасне застосування з метотрексатом дозволяє знизити дозу кортикостероідів. Метилпреднізолон уповільнює метаболізм циклоспорину, викликає часткову реверсію нервово-м'язевого блоку, що викликаний панкуроніумом, знижує активність анксіолітиків та антипсихотичних антипсихотичних засобів, що , як правило, потребує збільшення дози их препаратів. Метилпреднізолон підсилює ефекти симпатоміметичних препаратів, зокрема сальбутамолу, та .підвищує їх токсичність.

Сумісність і стабільність розчинів метилпреднізолону натрію сукцинату при внутрішньовенному введенні з іншими лікарськими засобами, що входять до складу сумішей для внутрішньовенного введення, залежать від рН, концентрації, часу, температури, а також від розчинності самого метилпреднізолону. Тому, щоб уникнути проблем, пов'язаних із сумісністю і стабільністю, СОЛУ-МЕДРОЛ рекомендується по можливості вводити окремо від інших лікарських засобів, у вигляді внутрішньовенного болюсу, у вигляді внутрішньовенної краплинної інфузії, або через додаткову крапельницю як інший розчин.

Умови та строки зберігання. Нерозчинний препарат слід зберігати при кімнатній температурі, що контролюється (20 - 25ºС).

Розчин препарату слід зберігати при температурі, що контролюється (20 - 25ºС). Розчин придатний для використання протягом 48 годин після приготування. Термін придатності – 5 років.




Каталог інструкцій