ІнфоЛікі Інструкції до ліків Категорії Головна
Уся інформація, яка заходиться на сайті, розміщена виключно для ознайомлення. Не займайтесь самолікуванням! Перед вживанням будь-якого препарату обов’язково порадьтесь із лікарем!
Адміністрація сайту не несе відповідальності за наслідки використання інформації користувачем сайту.

ГІДРОКСИСЕЧОВИНА МЕДАК
ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГІДРОКСИСЕЧОВИНА МЕДАК

(HYDROXYUREA МЕDАС)


Загальна характеристика:

міжнародна назва: гідроксикарбамід (hydroxycarbamide);

Основні фізико-хімічні властивості: капсула білого кольору, що містить білий порошок;


Склад:: 1 капсула містить 500 мг гідроксикарбаміду (гідроксисечовини);

допоміжні речовини: кальцію цитрат, натрію цитрат, магнію стеарат, лактоза; желатин і титану діоксид у складі капсули.


Форма випуску. Капсули.


Фармакологічна група. Антинеопластичні засоби. Гідроксикарбамід.


Kод АТС L01ХХ05.


Фармакологічні властивості:

Фармакодинаміка. Гідроксикарбамід – протипухлинний препарат алкілуючої дії. Точний механізм протипухлинної дії препарату не з'ясований, але вважається, що протипухлинна дія препарату пов'язана з пригніченням синтезу ДНК, при цьому препарат не впливає на синтез РНК та білка.

Фармакокінетика. Препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 2 години після прийому, а через 24 години у сироватці практично не виявляється. Компоненти препарату проникають через гематоенцефалічний бар'єр.

Період напіввиведення препарату становить 3-4 години. Приблизно 80% препарату виводиться з організму з сечею протягом 12 годин (50% у незмінному стані).


Показання для застосування. Мієлолейкоз в хронічній або прогресуючій стадії хвороби. Есенціальна тромбоцитемія або поліцитемія з високим ризиком тромбоемболічних ускладнень.


Спосіб застосування та дози. Внутрішньо, капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи!

Всі схеми дозування препарату повинні ґрунтуватися на фактичній або ідеальній масі тіла хворого (залежно від того, яка з них є меншою).

Терапію повинен проводити лікар, який має досвід роботи в онкології та гематології.

Лікування препаратом можуть комбінувати з променевою терапією.

Лікування хронічного мієлолейкозу. Гідроксисечовина звичайно призначається в дозі 40 мг/кг на день, з урахуванням рівня лейкоцитів в крові. Дозу зменшують удвічі (20 мг/кг на день), коли рівень лейкоцитів знижується нижче 20x109/л. Потім дозування коректується індивідуально для підтримання кількості лейкоцитів на рівні 5-109/л. Дозу гідроксисечовини зменшують, якщо кількість лейкоцитів в крові є меншою за 5x109/л та збільшують, якщо кількість лейкоцитів в крові є більшою за 20x109/л. Якщо рівень лейкоцитів падає нижче 2,5x109/л або ж кількість тромбоцитів менше 100x109/л, терапію слід припинити до встановлення нормальних показників крові.

Достатній період для досягнення антинеопластичного ефекту – 6 тижнів.

У випадку, коли відмічається прогресування захворювання, застосування препарату потрібно негайно припинити. Якщо спостерігається відповідний терапевтичний ефект, лікування продовжують на необмежений термін.

У випадку первинної тромбоцитопенії початковою дозою гідпроксисечовини є 15 мг/кг/добу, яку коригують для підтримання кількості тромбоцитів в крові на рівні 600x109/л, слідкуючи, щоб рівень лейкоцитів був не нижче за 4x109/л.

Лікування поліцитемії. Гідроксисечовину починають призначати у дозі 15-20 мг/кг/день. Далі дозування підбирають індивідуально для підтримання гемокриту на рівні нижче 45% та тромбоцитів нижче 400x109/л. У більшості пацієнтів це досягається постійним прийомом гідроксисечовини у дозі 500-1000 мг щодня.

Якщо рівень гемокриту та кількість тромбоцитів у крові успішно контролюються, терапію продовжують на необмежений термін.

Діти: оскільки ці захворювання у дітей є рідкістю, режим дозування для дітей не вивчений.

Люди літнього віку: оскільки літні люди чутливіші до гідроксисечовини, вони потребують зменшення дозування індівідуально.

Дозування для пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю: не вивчене. Немає ніяких рекомендацій щодо режиму дозування для цієї групи пацієнтів.


Побічна дія.

Система кровотворення: пригнічення функції кісткового мозку (лейкопенія, анемія, епізодично тромбоцитопенія). Аномалії картини еритроцитів: на ранніх стадіях лікування гідроксикарбамідом часто спостерігається мегалобластичний еритропоез, що має помірний характер. Морфологічні зміни при цьому нагадують злоякісну анемію, однак вони не пов'язані з дефіцитом вітаміну В12 або фолієвої кислоти.

Препарат може також знижувати кліренс заліза з плазми і знижувати ефективність утилізації заліза еритроцитами, однак вона не впливає на тривалість життя еритроцитів.

Шлунково-кишковий тракт: стоматит, анорексія, нудота, блювання, пронос або запор. Порушення з боку кишково-шлункового тракту звичайно вдається усунути, якщо тимчасово припинити прийом препарату, лише в окремих випадках було необхідне тимчасове припинення опромінення.

Дерматологія: макульозно-папульозні висипання, еритема обличчя і периферична еритема. В окремих випадках відзначається алопеція. В ряді випадків у результаті щоденного застосування препарату протягом декількох років у хворих спостерігалися гіперпігментація, еритема, атрофія шкіри і нігтів, лущення, папули фіолетового кольору.

Неврологія: вживання великих доз препарату може призводити до помірної сонливості. Неврологічні порушення відзначалися в окремих випадках і обмежувалися головним болем, запамороченням, дезорієнтацією, галюцинаціями і судомами.

Нирки: препарат епізодично може спричинювати тимчасове порушення функції ниркових канальців, що супроводжується збільшенням вмісту сечової кислоти в сироватці, азоту сечовини крові (АСК) і креатиніну. В окремих випадках відмічається дизурія.

Інші ефекти. Больове відчуття або дискомфорт внаслідок запалення слизових оболонок в місці опромінення (мукозити) звичайно можна купірувати застосуванням місцевих анестетиків або пероральних аналгетиків. Якщо реакція має тяжкий характер, лікування препаратом слід тимчасово припинити; якщо ефект є винятково тяжким, може знадобитися тимчасове припинення також і променевої терапії. Однак необхідність припинення обох цих форм лікування спостерігалася лише іноді.

Також повідомлялося про пропасницю, озноби, почуття нездужання і збільшення активності ферментів печінки. В окремих випадках були описані гострі реакції з боку дихальної системи, включаючи дифузну інфільтрацію легень, гарячку і задишку, що пов'язані із застосуванням препарату.

Застосування препарату в комбінації з променевою терапією. Побічні ефекти, що спостерігалися при комбінованому лікуванні препаратом та опромінюванні, подібні до тих, що описані при монотерапії препаратом: головним чином - пригнічення функції кісткового мозку (анемія і лейкопенія) та подразнення стінок шлунка. В разі одночасного застосування препарату з променевою терапією лейкопенія спостерігалася майже в усіх хворих. Іноді (і тільки за наявності вираженої лейкопенії) відзначалося зменшення вмісту тромбоцитів до значень менше 100 000/мм3. Під час лікування препаратом можуть підсилюватися деякі побічні реакції, що зустрічаються в разі проведення однієї променевої терапії, наприклад порушення функції шлунка і мукозити.


Протипоказання. Препарат протипоказаний хворим з гіперчутливістю до гідроксисечовини або будь-якого іншого компонента. Якщо виявили гіперчутливість до даного препарату, лікування слід припинити.

Препарат протипоказаний хворим із пригніченою функцією кісткового мозку (вміст лейкоцитів менше 2,5'109/л, тромбоцитів менше 100'109/л) або в разі наявності тяжкої форми анемії. Препарат треба з обережністю застосовувати хворим, які нещодавно одержували інтенсивну променеву терапію або хіміотерапію іншими цитотоксичними препаратами. У хворих, які в минулому одержували променеву терапію, може загострюватися післярадіаційна еритема. Не вживати під час вагітності та лактації.


Передозування. У хворих, які застосовували препарат в дозах, що в декілька разів перевищували звичайні рекомендовані, спостерігалися болючість, фіолетова еритема, набряк долонь рук і ступнів ніг із подальшим лущенням шкіри рук і ніг, інтенсивна генералізована гіперпігментація шкіри та тяжкий гострий стоматит. У цих випадках потрібно тимчасово припинити прийом препарату.


Особливості застосування. Лікування препаратом слід проводити під наглядом лікаря. Перед початком і періодично під час лікування препаратом необхідно перевіряти функції кісткового мозку, нирок і печінки. Визначення гемоглобіну, лейкоцитів і тромбоцитів повинно проводитися принаймні щотижня, протягом усього періоду лікування препаратом. При зменшенні вмісту лейкоцитів до рівня менше 2,5'109/л або тромбоцитів до рівня менше 100'109/л лікування слід припинити, доки вміст їх не відновиться до норми. Якщо хворий висловлює відповідне бажання, або якщо він відчуває утруднення в проковтуванні капсул, вміст капсули можна розчинити в склянці води і негайно випити. При цьому деякі водонерозчинні допоможні речовини вмісту капсул можуть плавати на поверхні розчину. Під час застосування препарату необхідно вживати досить велику кількість рідини.

У разі пропущення прийому препарату наступну дозу слід приймати після консультації з лікарем.

Досвід лікування хворих з порушеннями функції нирок або печінки обмежений. Тому лікування таких хворих проводять з обережністю та під постійним наглядом, особливо на початку лікування.

Гідроксисечовина є генотоксичною, тому чоловікам під час терапії та протягом ще 3 місяців після закінчення терапії необхідно користуватися надійними протизаплідними засобами.

Є доцільною перевірка стану шкіри протягом курсу лікування Гідроксисечовиною, оскільки був зареєстрований один випадок карциноми шкіри.

Гідроксисечовина може індукувати розвиток болючих виразок ніг, що зазвичай погано лікуються та потребують припинення лікування Гідроксисечовиною. Після припинення лікування виразки поступово загоюються протягом декількох тижнів.


Вагітність і лактація. Дослідження у вагітних жінок не проводилися. У випадку застосування препарату під час вагітності або в разі настання вагітності під час лікування препаратом хвору треба попередити про потенційну небезпеку для плоду. Жінкам дітородного віку рекомендується уникати настання вагітності під час лікування препаратом.

Препарат переходить у грудне молоко. Тому, враховуючи важливість лікування для матері, необхідно прийняти рішення про припинення годування дитини груддю.

Застосування в педіатрії. Безпека та ефективність лікування препаратом дітей не встановлені.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами. В разі одночасного застосування препарату з іншими мієлосупресивними препаратами або променевою терапією, ступінь пригнічення функцій кісткового мозку або розвиток інших побічних ефектів може зростати.

Оскільки є вірогідність того, що вживання препарату призведе до збільшення вмісту сечової кислоти в крові, може знадобитися коригування дози урикозуричних препаратів (препарати, що підвищують виділення сечової кислоти з організму).


Умови та термін зберігання. ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЗАХИЩЕНОМУ ВІД СВІТЛА МІСЦІ при температурі не вище 25 ºС.

Термін придатності - 4 роки.




Каталог інструкцій